Калинина Елена Николаевна, 

учитель украинского языка и литературы, 

ГБОУ ЛНР "Алчевская средняя общеобразовательная школа №6", elena.kalinina1969@yandex.ru

КОНСПЕКТ ВНЕКЛАССНОГО МЕРОПРИЯТИЯ «УКРАИНСКИЕ ВЕЧЕРНИЦЫ И РУССКИЕ ПОСИДЕЛКИ»

Форма проведения: утренник-праздник.
Класс: принимают участие учащиеся 5-А и 11-А класса.
Целевая аудитория: учащиеся 1-5 классов.

Цель мероприятия: расширять знания учащихся о традициях двух братских народов, русского и украинского, о народной культуре и прелести её обычаев.
Задачи: знакомство с украинскими и русскими народными песнями, танцами, пословицами, поговорками, анекдотами, обычаями и традициями; формирование интереса и уважения к традициям народа; активизация интереса у учащихся к истокам и истории своего народа; воспитание нравственных качеств личности.
Оборудование: презентация к мероприятию, рушники, русская и украинская национальная посуда, народные костюмы.

ХОД ПРАЗДНИКА

Ведучий 1: Пройшло століття — все довкіл змінилось.
                   Хоч для історії і вік — не час,
                   Що є тепер, тим людям і не снилось.
                   Та сьогодення всіх вражає й нас.

Ведучий 2: Бо кожен день несе нас до вершини,
                    Нові дарує мрії й відкриття,
                    Захоплення і диво для людини.
                    Таке у нас сьогоднішнє життя.

Ведучий 1: Та ми в минуле прагнем повернути,
                    Коли прапрадіди ось тут жили.
                    І пригадати нині призабуте:
                    Які вони традиції несли.

Ведучий 2: Які були в них звичаї і жарти,
                    Пісні і думи, прагнення мети...
                    Минуле забувати нам не варто,
                    Щоб у майбутнє праведно іти.

Українські вечорниці

На сцену вибігають дівчата в національному одязі з роботою в руках:
тканина, нитки, кужіль, веретена, що в кого.

1 дівчина: Ой, дівчатка мої, ой подружечки.
                  Де ж ми вечір проведем, мої душечки?
2 дівчина: У сусідки, моя мила,
                  В неї хата чиста й біла.
                  Вона всіх пригріє нас.
                  То ж ходімо! В добрий час!

3 дівчина: Посиденьки ж ті не марні.
                  Вечорниці будуть гарні,
                  Є у всіх у нас робота —
                  Вишивати нам охота.

4 дівчина: В край до нас прийшла зима,
                  В полі вже робіт нема.
                  Дівкам вдома ж не сидиться,
                  Всі спішать на вечорниці.

(дівчата вибігають, на сцену виходять господиня й господар)

Господиня:  Добрий  вечір,  добрі  люди!

Господар:    Хай  здоров’ячко  вам  буде!

Господиня:  Будьмо  знайомі.  Я – Одарка – господиня  вечорниць.

Господар:   А  я  їх  господар  -  Микола.

Обоє:        Щиро  просимо  до  нашої  хати
                  На  вечорниці  завітати.

Одарка: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає! Коли ще ми дівували, то як зачуєш де-небудь вечорниці, біжиш аж тини тріщать, а тепер… Он скоро треті півні заспівають, а вечорниці ще не починалися. Ні, що не кажіть, а світ перемінився…

Микола: Одарко, чуєш, Одарко! Ти ще й досі не приготувала вечері? Вже скоро дівчата почнуть сходитися. Та й я щось смачненьке з’їсти хочу. Тільки що – не знаю й сам.

Одарка:  Голови б ти не морочив!
                Що зварила, те й подам!

Микола: Гречаники, борщ і каша
                В животі від них бурчить.

Одарка:  Вередливий став ти, діду!
                Що тобі іще зварить?
Микола: Ой, Одарко, ти не сердься.
                Я, мабуть, би з’їв оце… 
                Коровай із борошенця…
                А туди б ще вбить яйце?!

Одарка:  Мрієш, діду бородатий,
                 Ти наїстись досхочу.
                 Почекай тихенько в хаті.
                 Будь по твоєму – спечу!

(Одарка виходить)

Микола: Ти готуй усе швиденько!
                 Повечеряєм гарненько!

(Одарка заносить коровай)

               Одарка в мене молодець!
               Тільки гріх самому їсти
               Цей рум’яненький хлібець!
               Пам’ятаєш, моя люба!
               Як були ми молоді…
               Напечем, бувало, хліба –
               Повна хата молоді…

Одарка: Танці, співи, сміх до ночі…
               Вечорниці…А тепер?

(Стукають дівчата, заходять)

Дівчата: Стрічайте нас пирогами
                Білими, смачними,
                Бо прийшли ми із піснями
                Дзвінкими, голосними!
                Господарі! Чи пустите до хати?

Микола:  А що ви вмієте робити?

Дівчата: Вміємо співати, гарно вишивати  ще й танцювати!

Микола: Заходьте, дівчата! Заходьте, дорогенькі!

(Дівчата заходять до хати, сідають вишивати)

1 дівчина: А погляньте, дівчата, який у мене гарний узор на рушнику буде.

(Показує свою роботу, дівчата роздивляються і показують свої роботи)

2 дівчина: Так. Гарні наші рушники. І ні в кого подібного нема. Це добре, бо ми всі різні, різні в нас уподобання. А рушники — це ж наші обереги, у них закладений великий зміст. Це й ті дороги, на які випроводжають нас батьки...

      - Рушники, як долі, що ідуть стежками,
      - Обереги наші, мамина любов.
      - Вони завжди поруч, вони завжди з нами,
      - Щоб дітей додому повертати знов.

Одарка: Дивлюся  на  вас,  дітки:  такі  ви  гарні  і  до  роботи  охочі.  І згадую, як  розповідали  мої  бабуся  і  мама,  що  коли  вони  були  молодими,  також  збиралися  на  вечорниці.  Вони  вишивали,  пряли, дерли  пір’я  на  подушки.

3 дівчина: Пустила  мене  моя  мати
                  Та й на вечорниці,
                  А  там  хлопці  чорноброві
                  Плетуть  рукавиці.

4 дівчина:  Рукавички  виплітали,
                    Весело співали,
                   А музики як заграли
                   Ще й затанцювали.

Микола: Заспівайте, дівчата, будь ласка, нам пісню. Розвеселіть мене та Одарку мою.

1 дівчина: А давайте-но, і справді,ми гарної пісні заведемо, бо співати душа просить!

(дівчата співають пісню «Від Києва до Лубен»)

Стук у двері. Це хочуть зайти хлопці до хати на вечорниці до дівчат.
Дівчата визирають у вікно, роздивляються і гукають:
«Наші» Наші!» Відчиняють двері і впускають хлопців.

1 хлопець: Добрий вечір всім у цій гарній хаті!
                    Будьте здорові усі і багаті!
                    Чи пустите нас до своєї оселі,
                    бо ж ми молоді, хороші й веселі!

Хлопці: Добрий вечір, добрі люди! Хай вам всім здоров’я буде! І здоров’я, і     удача, та ще й доля не ледача!

2 хлопець: Ой, дівчата, хто дасть води напитися, бо так їсти хочу, що нема де переночувати!
Одарка: Ну, ночувати ви додому підете, бо домовлялися не на досвітки, а на вечорниці, а от їсти вас усіх запрошую до столу, бо вже і каравай готовий, і узвар запашний, щоб напитися!

2 дівчина: Добрий вечір, хлопці! То ж заходьте в хату. Просимо сідати. З чим прийшли до нас, розказати час!

3 хлопець: Принесли вам меду солоденького і калача чималенького.

4 хлопець: Щоб всі ми були веселі та ситі, а не голодні, не злі й не сердиті. То ж тримайте!

(Викладають на стіл)

5 хлопець: Бо ж в хаті оцій зібралися на вечорниці. А з порожніми руками зайти не годиться! Ось вам яблука з нашого саду, а як захочете, то дам ще й пораду: щоб і у вашім саду родилося рясно, то за садком треба дивитися вчасно!
1 хлопець: А тепер і танцювати час, щоб відірвати від роботи вас! Бо ми любимо дівчат розважати і в роботі їм частенько заважати!

(танцюють танок)

3 дівчина: Ви нам, хлопці, краще анекдоти якісь новенькі розкажіть...

1 хлопець: А що, це можна! Я вам про полювання на кабанів розкажу. Ото зійшлись два мисливці.

    - Якими патронами ти стріляєш, коли полюєш на дикого кабана?
    - Димними. Тільки димними...
    - Вони, що, сильно б’ють?
    - Та ні, але поки дим розсіється я встигаю вилізти на дерево!

2 хлопець: Казав один дядько: От якби ковбасі та крила, то кращої птиці й не було б!

3 хлопець: Зустрілись двоє мисливців, розговорились. Один і каже:
    - Ну, і знову ти не вбив жодного зайця?
    - Не вбив. Але, незважаючи на це, я дуже задоволений.
    - Чого?
    - Бо нагнав на них такого страху, що вони всі повтікали!

4 хлопець: От, не вполював нічого, а щасливий дядько! А послухайте ще про одного щасливчика. Давно це було. Ішов дорогою чоловік, знайшов підкову, зрадів і каже: «От якби ще три підкови знайти та коня, ото було б щастя!»

5 хлопець: Якось розсердилася мати на сина, та й каже:
    - А скільки років ти ще збираєшся сидіти на моїй шиї?
    - Та хіба ж я знаю, мамо, скільки ви ще проживете?

1 хлопець: Отакої! Значить до самої смерті! Пристосувався синочок!

Микола:  Так, народ  наш  дуже  любить  жарти. Ось і мою гумореску послухайте. Купив  чоловік  корову  на  базарі, а  потім  питає:

    - А чи  добра  ваша  корова?
    - Добра, добра. Тільки  під  час  доїння  б’ється.
    - Ну, це  не  біда. Корову  не  я  дою, а  жінка.

2 хлопець:  Прибігає хлопець до дядька.
    - Ваш  собака,  дядьку,  вкусив  мене.
    - Ти,  мабуть, дражнив  його  або  вдарив?
    - Ну  що  ви, я  тільки  підняв   його,  щоб  погладити.
    - Як  же  ти  його  підняв?
    - За  хвіст.

Одарка:  Молодці,  гарно   всі  балакали.  А  пам’ятаєш, Миколо,  як  були  ми  молоді, ото  зберуться   дівчата, хлопці  на  перелазі й  почнуть змагатися,  яка  вулиця  більше  пісень  знає.

Микола: Та  й  наша  молодь  знає  чимало  пісень. Правда?             

Одарка:   Пісня  в  праці  помагає,
                 Пісня  в  горі   нас   втішає,
                 Пісня  радощі  приносить,
                 Моє  серце  пісні  просить.
                 Я  сама  вам  заспіваю,
                 Гарну пісню  для    вас  маю.

(виконує пісню «Ой, зелене жито, зелене»)

4 хлопець:  Годі  вам  дурницями  забавлятися!
                    Пора  вже  й  додому  потрохи   збиратися!

3 дівчина:  Ой, мабуть, давайте  люди,
                    За  гостину  дякувать  будем.
                    І  за  те,  що  гарно  приймали,
                    І  за  те,  що  смачно  частували.

4 дівчина:  Все, що  задумали, хай  вдається,
                    Все,  що  посіяли,  щоб  вродилося,
                    Щоб  життя  лиш  радістю  колосилося.

5 хлопець:  Хай  стежки  встеляються  квітом -  рястом,
                     Зичимо  здоров’я, миру, щастя.

1 дівчина:   Нехай  ваша  добра  хата   буде  радістю  багата.
                     І  ділами, й  пирогами, і  гостями, й  друзями.

2 дівчина:   А  ще  бажаємо  сили,
                    Щоб  ніколи  не  хворіли,
                    Щоб  люди  поважали,
                    Щоб  діти  шанували.

3 дівчина:  Щастя, здоров’я
                    Не  на  один  рік,
                    А  на  цілий  вік!

Одарка:  Дякуємо  вам,  дівчатка  й  хлопці,  що не  забули  тітки  Одарки  й  дядька  Миколи,  що  звеселили  нашу  хату  піснею,  танцями  й  веселими  жартами. А  ми  були  раді  вас  пригощати, чим  хата  багата.

1 хлопець: Хай  ваша  хата  буде  багата  і  хлібом, і  сіллю, і  великим  добром, і  дітьми  хорошими, й  добрим  здоров’ям, і піснею,і  злагодою,  і  сімейним  теплом.

4 дівчина: І  ще  вам   бажаєм,  щоб  ви  не  старіли,
                   Щоб  серцем  й  душею  були  молоді.
                   До  рідного  краю  любов’ю  горіли
                   І  користь  приносили  рідній  землі.

Русские посиделки

Ведущий 1: Не потухнет, не погаснет,
                     Если ты не нем, не глух,
                     Самый светлый, самый ясный
                     Посиделок русских дух.

Ведущий 2: Посиделки, вечеринки,
                     Звезды в праздничной выси -
                     Это русские картинки
                     Нашей жизни на Руси.

Ведущий 1: Жива традиция, жива,
                      Для поколенья нашего.
                      Важны обряды и слова
                      Из прошлого, из нашего.

Ведущий 2: Отдых - это не безделки.
                      Время игр и новостей,
                      Начинаем посиделки,
                      Открываем посиделки.
                      Для друзей и для гостей!

Ведущий 1: На посиделках рождались песни, пословицы, поговорки, игры, сказки, которые и по сей день живут в народной памяти.

(инсценировка сказки «Курочка Ряба»)

Баба: Эй, старик, проснись скорей!

Дед: Волки что ли у дверей?
        Ты чего шумишь, старуха?

Баба: Да смотри, что я нашла:
          Наша курочка-пеструха
          Под кустом яйцо снесла.

Дед: Ну, снесла, какое дело!
        Что ты, баба, обалдела?

Баба: Да яйцо-то не простое,
           А, гляди-ка, золотое.

Дед: Золотое? В самом деле?
        Мы с тобой разбогатели.

Баба: Погляди, горит как жар.

Дед: Не случился бы пожар!

Баба: Ох, горит, слепит глаза!

Дед: Чудеса!

Баба: Чудеса!

Дед: Ты в сундук запри его.

(Раздаётся стук в дверь)

Баба: Нету дома никого!
           Ишь, соседей, как назло,
           Ненароком принесло.

Дед: Ты пойди, запри засов,
         Да спустить бы надо псов.

Баба: (возвратившись)

В среду в город я поеду,
Там базар бывает в среду.
Богатеев много там!
Им яичко и продам.
Как дадут мне денег груду,
Накидают мне рублей,
На салоп себе добуду
Я сибирских соболей.
Вот обновок накуплю я,
Разных юбок сорок штук.
Шаль в цветочках голубую,
До краёв набью сундук.

Дед:  Что ты мелешь небылицы!

Ишь, сыскалась молодица
Наряжаться в разный хлам
Нет уж, если мы богаты,
Я построю вместо хаты
Трёхэтажные палаты.
И беседки по углам

Баба: Наказанье с глупым мужем

Что ты старый, не блажи
Мы тут живём других не хуже
И ни к чему нам этажи!
А за эти вот беседки
Обсмеют тебя соседки.

Дед: И пусть смеются, мне не жалко!

Баба: Да уймись ты, не кричи,

Вон упала на пол скалка,
Чугуны гремят в печи.
Ох, не мил мне белый свет

Дед: Я тут хозяин или нет!?

Баба: Ох, яичко покатилось,

Покатилось и разбилось.
И скорлупки не осталось
Всё куда-то подевалось!

Дед: Ну чего мы затужили?

И от чудес одна беда
Будем жить, как жили прежде
И работать, как всегда.

Баба: И шубёнку справить можно,

 И подправить можно дом.

Дед:  Только то, видать, надёжно,

Что даётся нам трудом.
Отворяй старуха дверь
Что же нам прятаться теперь!
Эй, соседка!

Баба: Эй, сосед!

Забывать друзей — не след
Заходите на часок
У меня хорош квасок
И варенья, и соленья.

Дед и баба (вместе): Заходите без стесненья!

(забегают девочки-соседки)

1 девочка: Вы слыхали? Про пожар слыхали? Ой, что было!

Хозяйка Дарья: Ой, соседушки, не спешите, отдохните, толком все нам расскажите.

2 девочка: У Иванова двора загорелася вода. Всем селом пожар тушили, а огонь не затушили.

3 девочка: Пришел дедушка Фома, расседая борода. Он народ прогнал в овин, затушил пожар один.

4 девочка: Как Фома тушил пожар, он об этом не сказал. Только слышно стороной, затушил он бородой!

Хозяин Николай: Ой, за вашим языком не поспеешь босиком.

Дарья: Всех речей не переслушаешь! Оставайтесь, девчата, у нас посиделки сегодня.

1 девочка: Сегодня гуляшки, завтра гуляшки, останешься без рубашки.

Дарья: Оставайтесь, и отдохнуть надо.

2 девочка: Ой, мы в попыхах и поздороваться забыли. Здравствуйте, хозяева дорогие, тётка Дарья и дядя Николай!

3 девочка: Пришли мы песни петь, да плясать, да себя показать. Мир вашему дому!

(прихорашиваются, рассаживаются на лавке)

4 девочка: Хозяюшка, а что ты нам сегодня делать дашь?

Дарья: Красным молодушкам дам вышивать белый ленок.

(раздает пяльцы, девочки рассаживаются, начинают вышивать)

4 девочка: Скучно просто так сидеть, давайте песню споём. Запевайте, тётка Дарья.

(исполняется песня «Во кузнице»)

стук в дверь, входят мальчики

1 мальчик: Расступись, честной народ, не пыли дорожка, Добры молодцы идут - погулять немножко.

(рассаживаются)

Николай: Удобно ли вам, гости дорогие? Всем ли видно? Всем ли слышно? Всем ли места хватает?

2 мальчик: Гостям-то, известное дело, хватило места, да не тесновато ли хозяевам?
Николай: В тесноте – не в обиде!

Дарья: Небылицы в лицах сидят в теремах-светлицах, щелкают орешки да творят насмешки.

1девочка: Федул, что губы надул?

1мальчик: Да кафтан прожег.

1девочка: Зачинить можно!

1мальчик: Да иглы нет.

1девочка: А велика ли дыра?

1 мальчик: Да один ворот остался.

2 девочка: Где ты, брат Иван?

2 мальчик: В горнице.

2 девочка: А что делаешь?

2 мальчик: Помогаю Петру.

2 девочка: Петр что делает?

2 мальчик: Да на печи лежит.

3 девочка: Фома, что сегодня делал?

3 мальчик: Рукавицы искал.

3 девочка: Нашёл?

3 мальчик: Нашёл.

3 девочка: Где они были?

3 мальчик: Да за поясом.

4 девочка: Ерёма, у тебя в избе тепло?

4 мальчик: Тепло. В шубе на печи согреться можно.

5 мальчик: Это ещё что! Иду… Около меня свистит. Я туда – свистит, я сюда - свистит. Беда думаю… Влез на берёзу. Сижу… Опять свистит! Ан это у меня в носу свистит!

Дарья: Ну, а теперь, красны девицы да добры молоды потешьте хозяев весёлым танцем.

1 девочка: У кого душа не узкая,

         Всех, кто любит пляску русскую,
         Выходи без лишних слов
         Будет танец плясунов!

(исполняется русский танец)

Дарья: Ну, гости дорогие, посмеялись, потанцевали, чай проголодалися?

Николай: Все, что есть в печи - все на стол мечи!

Дарья: Не красна изба углами,
             А красна пирогами.
             Не стесняйтесь, подходите!
             Угощение берите,
             Чаем запивайте,
             Нас добрым словом поминайте!

Девочка: Чай пить - приятно жить.

Мальчик: Попьешь чайку - позабудешь про тоску!

Мальчик: Чай не пьешь - какая сила? Чай попил - совсем ослаб!
Девочка: От чая лиха не бывает.

Мальчик:   Раз прислал мне барин чаю,

 И велел его сварить.
 А я отроду не знаю,
 Как проклятый чай варить.
 Взял тогда, налил водички,
 Всыпал чай я весь в горшок,
 Да приправил перцу, луку,
 Да петрушки корешок.
 Разлил варево по плошкам,
 Хорошенько размешал.
 Остудив его немножко,
 На господский стол подал.
 Гости с барином плевались,
 Сам он ажно озверел,
 И отправив на конюшню,
 Меня выпороть велел.
 Долго думал, удивлялся,
 Чем же мог не угодить?
 А потом-то догадался,
 Что забыл я посолить!

Девочка: Ну, что же, пора и честь знать. Хозяину с хозяюшкой пора отдыхать.

(гости встают, благодарят хозяев)

Мальчик: Спасибо, вам, хозяин с хозяюшкой.

Девочка: Спасибо за хлеб, за соль.

Мальчик: Пироги у вас хорошие, сердца ваши приветливые.

Дарья: В небе, будто от побелки
             Засветился млечный путь
   Отшумели посиделки
   В нашей праздничной светёлке
             Где пришлось нам отдохнуть

Николай:    Дни общенья - счастье вехи,
                   Посиделкам каждый рад
         Делу время, а потехе
         Рады люди как - никак.

(все участники выстраиваются на сцене)

Ведущий 1: Много есть народов на планете,
Нет здесь лучше, хуже — все равны,
Все без исключения в ответе
За покой, чтоб не было войны!

Ведущий 2: Мы — славяне, что делить нам, братцы!
Разве мы не братья по крови?!
Всем нам вместе за руки бы взяться,
В дружбе жить и в Божеской любви.

Ведущий 1: Стоит нам объединиться,
Чтоб сильнее, крепче стать,
И бессмысленно нас ссорить:
Дружбы нашей не отнять.

Ведущий 2: Все славяне духом вместе,
Было так и будет ввек,
Схоже все: стихи и песни,
Дружбой счастлив человек.

Финальная песня:

1.    Мы это учим в школе и помним наизусть.
Те давние уроки про Киевскую Русь.
И знают православные, кого ты не спроси,
Что было на Крещатике крещение Руси.

Припев:
Эй, славяне! Эй, славяне!
Украинцы! Россияне!
Нам ли нашу Родину делить.
Нам войны совсем не нужно,
Мы хотим семьёю дружной,
В мире и в согласии все жить.

2.    На русских посиделках все танцевать пойдём.
Ну, а на вечерницах мы песни запоём.
Традиции народные уж очень нам близки.
Мы любим украинский и русский языки.

Приспів: Гей, слов'яни! Гей, слов'яни!
Українці! Росіяни!
Чи Вітчизну нашу нам ділити.
Нам війни не треба зовсім,
Ми бажаємо під сонцем,
В мирі і у злагоді всі жити.

3.    Плечом к плечу немало лет хохлы и москали
Гоняли басурманов с родной своей земли.
И дружбу нашу крепкую, хотим вам всем сказать,
Никто и никогда, поверь, не сможет разорвать.

Припев: Эй, славяне! Эй, славяне!
Украинцы! Россияне!
Нам ли нашу Родину делить.
Нам войны совсем не нужно,
Мы хотим семьёю дружной,
В мире и в согласии все жить

Учитель: Дорогие ребята! Уважаемые гости! Побывав на нашем празднике, вы ещё раз убедились, что у русских и украинцев общие традиции, общая культура, общая история. Мы все славяне и должны всегда жить в мире и согласии. Мы с вами настоящие русские украинцы.